Під час робочого виїзду обговорили важливість збереження архітектурних пам'яток району

Під час робочого виїзду обговорили  важливість збереження архітектурних пам'яток району

Голова Іршавської РДА Віктор Товстий, начальник відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільного захисту Володимир Штумф та завідувач сектору культури, молоді та спорту Олена Ісак оглянули пам̍ятки архітектури району – дерев̍яну церкву та дзвіницю Покрови Пресвятої Богородиці (18 ст) в с.Дешковиця, дерев̍яну церкву Введення Пресвятої Богородиці в с. Локіть та дерев̍яну церкву святого Михаїла в селі Івашковиця.

Вивчивши стан об’єктів,  акцентували на важливості збереження архітектурних пам'яток району.   Також вони оглянули основні вимоги пожежної безпеки, які мають бути у храмах.

За словами голови райдержадміністрації, ми маємо зробити спільними зусиллями вже від нас можливе, щоб зберегти та примножити історичну та культурну спадщину рідного краю та передати її нащадкам.

Довідково:

У селі Дешковиця збереглася пам'ятка архітектури національного значення — дерев'яна церква Покрови Богородиці, збудована у XVIII ст. і перебудована у 1839 р.

Про священика згадують у 1672 р. Згадка про дерев’яну церкву належить до 1699 р. та 1778 р.

Теперішню дерев’яну церкву збудовано з дуба в селі Сільце в першій половині XVIII ст. Тоді вона була триверхою церквою бойківського або лемківського типу. З того часу збереглися зруби, два заломи колишнього шатрового верху над навою, шатрова стеля над вівтарем.

Храм перевезено в Дешковицю в 1839 році і перебудовано в стилі барокової базиліки. Про це зберігся напис на одвірку: “СЕЙ ДОМЪ БОЖІЙ КУПЛЕНЫЙ ОТ ВЕСИ СІЛЕЦКОЙ ДО ВІСИ ДЕШКОВИЦІ И СОЗДАНЪ POKY БОЖАГО AWЛΘ (1839) МЕСЯЦА ОКТОБРА”.

До головного фасаду бабинця майстерно прибудовано двоярусну каркасну галерею. Над бабинцем височіє квадратна в плані вежа з глухим підсябиттям і двоярусним бароковим завершенням. Усередині бабинець має плоску стелю. Підлогу викладено плитами пісковика. На зрубі зберігався хрест з написом – АФНД (1554) Мешко Иван. Храм ремонтували в 1927 р.

Каркасна двоярусна дерев’яна дзвіниця Покровської церкви, збудована, очевидно, в 1839 p., належить до найцікавіших пам’яток цього жанру.

Церква Введення Пресвятої Богородиці  (Локіть) — культова споруда, яка відноситься до пам'яток національного значення. Є древньою пам'яткою дерев'яної архітектури.

Вперше про церкву в селі Локіть згадується в 1690 році. Станом на 1710 рік територія села була спустошена внаслідок війн, в яких брав участь князь Ракоці. Церква, яка розташовувалась на території села була знищена. У 1733 році розпочали побудову нової церкви і у 1734 році її спорудження було завершено. Дату побудови з'ясовали завдяки надпису, який міститься на дошці. Є згадки про стан церкви у 1798 році. Будівля була невеликого розміру і в середині церкви була недостатня кількість освітлення. На брусах церкви є зарубки та кутові з'єднання, і деякі спеціалісти вважають, що споруда була перенесена до села Локіть з іншого села. Краєзнавець В. Керечанин вважав, що церкву спорудили у 1784 році на Заріччі, а на території нинішнього села вона опинилась у 1800 році. У 1937 році в приміщенні церкви проводились ремонтні роботи. Є ймовірність, що в той час первинне покриття з дерева було замінено етернітом. Культова споруда від 24 серпня 1963 року знаходилась під охороною внаслідок внесення її до переліку пам'яток архітектури УРСР. Церква збереглась до наших часів і в багатьох моментах містить елементи первинної побудови. У храмі зберігаються древні молитовні книги, древні ікони та фрески. Правила для відвідувачів храму записані зліва при вході в будівлю на спеціальній табличці. Храм є діючим.

Дерев'яна церква святого Михаїла, 1658. Це одна з небагатьох уцілілих малих дерев’яних церков, які будували в віддалених селах. Тризрубну споруду з добудованим пізніше каркасним ґаночком датують за написом на одвірку – РА АХНИ (1658 ?). П’ятигранний вівтарний зруб збудовано з дуба, інші – з модрини. Двосхилий дах вкриває всі зруби. Усередині наву та вівтарну частину перекрито ко-робовими склепіннями, бабинець – плоским перекриттям. Над бабинцем здіймається низька квадратна башта з підсябиттям, без голосниць, завершена восьмигранним шпилем з “фартухом”, характерним для закарпатських готичних церков. Незадовго після спорудження церкви в селі священикували Іван Липай (у 1672 р.) та Лука Івашко (у 1682). Для збільшення внутрішнього простору до зрубу бабинця пізніше добудовано додаткове каркасне приміщення. Церкву відремонтовано 1927 р. Дерев’яна дзвіниця біля церкви є типовою для багатьох верховинських сіл – каркасна, двоярусна з широким опасанням. Обидві споруди творять чудовий архітектурний ансамбль. На жаль, у 1996 р. церкву вкрили блискучою бляхою, а стародавні зруби зашили смерековим паркетом.

 

Остання зміна сторінки: 10-02-2020 11:10